Україна

  • Старокостянтинів увійшов в сотню найбільших міськрад України

    Виявляється наше місто знаходиться на 99 місці в сотні найбільших міських рад України по населенню. Читати далі »

  • Історія одного фото

    Майдан СтарокостянтинівЯ не знаю автора цього фото, випадково натрапив на нього в інтернеті, тому якість його, як бачите, погана. Та не це у ньому важливо. Читати далі »

  • День української писемності та мови

    9 листопада Україна відзначає День української писемності та мови. Читати далі »

  • В Старокостянтинові пройде вишиванкова хода

    В Старокостянтинові відбудеться вишиванкова хода. Читати далі »

  • 9 Травня – День Перемоги?

    День Перемоги це одне з найбільших свят і символів колишнього Радянського союзу і сучасної Росії.

    8 травня 1945 року о 22 год. 43 хв. за місцевим часом (у Москві вже наступило 9 травня) у передмісті Берліна Карлсхорсті почалася церемонія підписання Пакту про військову капітуляцію Німеччини, що знаходилась у стані війни з 54 країнами світу. Німецький рейх, про заснування якого оголошено у 1871р. у залі Дзеркал у Версалі, припинив своє існування.

    В 0 годин 15хв. від імені Верховного Головнокомандування Пакт про беззастережну капітуляцію Німеччини підписав начальник вермахту генерал-фельд-маршал В.Кейтель. О 6 годині ранку про перемогу над гітлерівською Німеччиною сповістив по радіо диктор Юрій Левітан. Тому саме 9 травня вважається Днем Перемоги, хоча воєнні дії тривали ще не один місяць.

    Статус державного свята День Перемоги одержав тільки в 1965р. До цього 9 травня було звичайним робочим днем, який офіційно не відзначали.

    Під час Другої світової війни територія України стала ареною найзапеклішого збройного протиборства двох могутніх держав. Буквально кожен клаптик її землі засіяний бомбами, снарядами,перекопаний солдатськими лопатами, рясно политий кров’ю. Тут відбувалися найжорстокіші битви війни, і загинуло чи не найбільше бійців та командирів.

    Загальні демографічні втрати України – включно з убитими, жертвами концтаборів, депортованими, евакуйованими й тими, що рушили у вигнання разом із відступаючими нацистами, – становлять не менше 14 млн. чоловік. Це втрати найбільші й не порівняні із втратами інших країн і народів у Другій світовій війні.

    Фактично, втрати українського народу становлять від 40 до 44% від загальних людських втрат СРСР. З 41,7 мільйона людей, які мешкали до війни в УРСР, на 1945 рік залишилося тільки 27,4 мільйони чоловік.

    За радянськими архівними даними на фронт було мобілізовано 7 мільйонів українців, які фактично використовувалися як сила, яку кремлівська влада старалася максимально використати і разом з тим якомога більше знищити.

    Згідно з сумнозвісним наказом Г.Жукова – Л.Берії за червоноармійцями, призваними з України, встановлювався жорстокий кагебістський нагляд. Їх насильно, під контролем так званих «заградотрядов» посилали на найбільш небезпечні ділянки фронту у так звані «розстрільні атаки», де їх чекала неминуча загибель. Не випадково значна частина з них загинула, а абсолютна більшість з тих, кому пощастило вижити, стали інвалідами. Як відомо, на кожного вбитого німця припадало 10 вбитих червоно-армійців.

    Багато фактів численних людських і стратегічних втрат потім були старанно приховані радянською владою. Деякі з цих прихованих фактів Другої світової війни на території України висвітлюються в документальному фільмі “Рівень секретності 18”. Щодо кожного з них існує достатньо доказів, аби вони не вважалися ані версіями, ані гіпотезами. Більшість із цих фактів були особливо засекречені і не розсекречені повністю до теперішнього часу.

    Депортації в Сибір, Казахстан і на Далекий Схід – це ще понад мільйон жителів УРСР, переважно із західних областей. Втеча частини населення з окупантами, страшна цифра – 2,4 мільйони остарбайтерів із 2,8 мільйона радянських людей, загалом вивезених у нацистське рабство!

    На руїни перетворилися 720 українських міст і містечок, 28 тисяч сіл, з яких 250 спалено вщент, знищено 16,5 тисяч промислових підприємств, 18 тисяч лікувальних закладів, 33 тисячі шкіл, вузів, технікумів та НДІ; а також понад 33 тисячі колгоспів, радгоспів, МТС.

    І все це зробили не тільки нацисти, а й радянські війська під час відступу.

    Бо масштаб сталінських репресій у передвоєнні роки та в перші місяці війни в Галичині й на Волині, у період відступу, – був не менш вражаючим. Багато сотень тисяч репресованих, розстріляних, депортованих у Сибір і Казахстан – українців, поляків, євреїв.

    Найяскравіші приклади виконання злочинної тактики “випаленої землі” – знищення центру Києва восени 1941 року та підрив Дніпрогесу, вигорілі ниви й села.

    За 1944-1953 роки в Галичині, на Волині й Рівненщині було репресовано, лише за офіційними даними, 500 тисяч осіб, із них заарештовано 134 тисяч, убито понад 153 тисяч, виселено за межі України 203 тисячі.

    То ж маємо вшановувати світлу пам’ять наших дідів, батьків, сестер і братів.

    Але вшановувати не під фальшиво-цинічні звуки фанфар, не під прапорами гнобителів і катів нашої нації, а в щирій молитві за упокій їх душ та за долю України.

    За матеріалами УП.

    Що для Вас 9-те травня?

    • День Перемоги (53%, 65 Голосів)
    • День пам’яті жертв Другої світової війни (43%, 53 Голосів)
    • Просто додатковий вихідний день (4%, 5 Голосів)

    Проголосувало: 123

    Loading ... Loading ...

    Заходи в Старокостянтинові

    8 травня, о 10:00 год. – Покладання квітів до братської могили та панахида за жертвами Другої світової війни.

    9 травня, о 10:00 год. – Мітинг біля Меморіалу слави, присвячений 70-й річниці Перемоги над нацизмом у Європі.

  • Підсумки зустрічі у Мінську

    Переговори Мінськ

    Результатом документу підписаного сьогодні у Мінську має стати зупинення вогню, відведення зброї і проведення виборів. Про це домовилась тристороння контактна група.

    Документ оприлюднило “Эхо Москвы“. Він складається з 13-ти пунктів, що мають врегулювати ситуацію на Донбасі:

    1. Загальне припинення вогню з 00.00 годин 15 лютого.
    2. Відведення важкого озброєння на другий день від припинення вогню: українські війська від фактичної лінії, бойовики – від лінії згідно Меморандуму від 19 вересня.
    3. Моніторинг припинення вогню вестиме ОБСЄ.
    4. Діалог про вибори на захоплених територіях, межі яких у “лінії 19 вересня” мають бути зафіксовані постановою Верховної Ради.
    5. Амністія для учасників подій, “що мали місце в Донецькій та Луганській областях”.
    6. Обмін полоненими “всіх на всіх”.
    7. Допуск гуманітарної допомоги.
    8. Відновлення соціально-економічних зв’язків, відновлення соцвиплат, виплат пенсій Україною.
    9. Відновлення повного контролю над кордоном з боку Києва, яке має початись “в перший день після місцевих виборів і завершитись після загального політичного урегулювання” (вибори і конституційна реформа) але до кінця 2015 року.
    10. Виведення усіх іноземних військових формувань та найманців під контролем ОБСЄ.
    11. Конституційна реформа “зі вступом у силу нової конституції, яка передбачатиме в якості ключового елемента децентралізацію” та затвердження “особливого статусу окремих районів Донецької і Луганської областей, погодженого з представниками цих областей”.
    12. Питання проведення місцевих виборів мають узгоджувати з “представниками окремих районів Донецької та Луганської областей”.
    13. Підвищити інтенсивність діяльності тристоронньої контактної групи шляхом створення окремих робочих груп.

    Фактично підписаний документ мало чим відрізняється від попереднього і дуже не вигідний для України:
    1. Зберігається наявність окремої влади і війська в ДНР та ЛНР, при цьому на Україну покладається фінансове утримання цих регіонів;
    2. Нічого не говориться про закриття кордонів і введення міжнародних миротворців;
    3. Взагалі не згадано Крим;
    4. Україну зобов’язують змінити власну конституцію;
    5. Контроль спільного кордону з Росією покладається лише на Україну;
    6. Не передбачено відповідальності у випадку порушення виконання документу сторонами.

    Окрім того, навряд чи Росія виконуватиме цей документ, як і попередній. Особливо насторожує другий пункт, де передбачено відведення військ Україною від фактичної лінії зіткнення. Адже минулого разу цим якраз і скористалися ворожі війська, щоб захопити нові території та посилити свої позиції.