Район

Чому в селі, де з’явився вуличний вай-фай, перестали красти квіти

Як вирішуються проблеми села та об’єднаної громади – досвід села Заболотці (Бродівський район, Львівська область), репортаж Альони Вишницької, сайт theukrainians.org.

У цьому селі просто посеред вулиці можна спіймати вай-фай. Деякі будинки навіть власного інтернету не проводять — ловлять вільний із сільської ради, школи чи народного дому.

Треба тільки знати пароль – 07082015.

Цього дня — 7 серпня 2015 року — десять навколишніх сіл згуртувалися у Заболотцівську об’єднану територіальну громаду. Всі разом мають не більш як три тисячі мешканців. Уже півтора року громада сама на себе заробляє, сама відповідає за те, чи буде на її вулицях світло, й сама ухвалює рішення, як модернізувати село далі — після облаштування велопарковок і вай-фаю.

Тамтешня громада самотужки творить власну реальність, не чекаючи дозволів та наказів.

Самоорганізація замість колгоспу

— Просто мудрішого за самоорганізацію ще ніхто нічого не придумав, — каже Марія Володимирівна Дискант, голова тутешньої громади.

Її кабінет на другому поверсі сільради — безпосередня приймальня ідей. На підлозі, стільцях і тумбах — картонні коробки. Вони всі марковані різними кольорами. Ось червона Лікарня, блакитна Комунальна, зелена Субвенція і біла Культура. Усі ініціативи впорядковані.

— Коли громада була в процесі об’єднання, ми питали людей, чого вони хочуть. Казали: дахи, дороги, місця для відпочинку. З цього зробили рейтинг, з огляду на який і формували план роботи, — каже вона і трохи згодом додає: — Ми шукали власні резерви. Бо інших, в принципі, не дуже було.

Заболотцівська громада небагата. Тут немає, скажімо, заправок, які приносять добрий прибуток. Немає заводу чи військової частини, чим можуть похвалитися деякі сусідні.

А все ж проекти реалізовують. Часто — за власні гроші: люди просто скидаються, хто скільки може.

До весни планів багато.

Уперті

От до Великодня планують ще загородити цвинтар. Якось кілька школярів прийшли до сільради та й кажуть: будемо з вертепом ходити, а що назбираємо, за ті гроші, давайте, огорожу на цвинтарі зробимо. Так отримали додаткових 7 тисяч. А дитяча ініціатива зворушила й дорослих — почали й самі гроші збирати.

Змінити свідомість не так просто. Але ініціативи затягують. Як хтось один бачить, що інший щось робить, то й собі повторює

— Змінити свідомість не так просто. Але ініціативи затягують. Як хтось один бачить, що інший щось робить, то й собі повторює, — розповідає Марія Володимирівна. — Як громаду створили, то підприємці почали до всього долучатися. На день села один найняв музик на всю ніч, інший оплатив атракціони. На Миколая вже самі взяли списки, кому які подарунки потрібні у школах та садках. А один прийшов і каже: «Може, вам стільки цукерків не треба? Може, щось інше куплю?» І приніс принтер для школи. Поступово люди починають самі розуміти, що нам ніхто нічого робити не буде — усе треба самим.

Хоча є, звісно, і прагматичний бік медалі — якщо підприємці підтримують якісь громадські ініціативи, то й громада ставиться до них краще. Це важливо, скажімо, коли настає час переукладати договори. Одне слово, користь усім.

Але є і незадоволені.

— Вони понапиваються і починають: скільки головиха вкрала, де ті гроші поділа! — емоційно переповідає Марія Володимирівна традиційні теревені у місцевому барі. — Підходжу до них, відсуваю стілець і кажу одному: ти чим, вікнами займаєшся? Ти зареєстрований? Нє. Якщо мінімальний податок 700, за рік буде 8 тисяч, то скільки ти мені заборгував? Пішли далі. Ти чим займаєшся? Відкосами? Зареєстрований? Нє. Як я тебе попросила відкоси в школі поробити, ти скільки з мене взяв? Ідем далі. І так по кожному перейшла. Така тиша в селі була — тиждень ні звуку.

Зараз Заболотці вкриті снігом. Але як зійде, каже голова громади, тут усюди квітник буде. Нарешті.

— Ми садили квіти щороку, а їх постійно крали. Якийсь той народ був такий дурнуватий. Могли ялинку зрізати під церквою, троянди під Ісусом Христом. Все крали. Але ми садили. Знову і знову. Знову крали, знову садили. Більше чомусь не крадуть. Мабуть, зрозуміли, що ми вперті.

Як реалізовуються інші проекти у цьому селі читайте далі на theukrainians.org.
Фото Альона Вишницька.

Теми

Сергій Пікуля

Автор, адміністратор та головний редактор сайту starkonnb.info. Голова комітету громадської організації "Старокостянтинів небайдужий". Більше про автора.

Схожі статті

4 thoughts on “Чому в селі, де з’явився вуличний вай-фай, перестали красти квіти”

    1. Прочитала уважно до кінця
      Як реалізовуються інші проекти у цьому селі читайте далі на theukrainians.org.
      Фото Альона Вишницька.
      Але це не зовсім вказівка на авторство.
      Більше схоже на копіпейст.
      Не варто реагувати так агресивно)

    2. Viktoriia Eismunt theukrainians попросили написати в кінці статті – читайте далі, тому так. Зараз додам ще в початок статті авторство, дякую за зауваги)

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься.

Перегляньте також

Close