Країна

«Старкон»: Тут роблять те, що вміють найкраще — літати та воювати

Молоді льотчики старокостянтинівської бригади, які ще на початку війни не мали досвіду польотів на Су-24, уже несуть бойове чергування

На командно-диспетчерському пункті піднято прапор Повітряних Сил. Це означає, що в авіабригаді — льотна зміна. Але суттєвіший ідентифікатор польотів військової авіації — гул реактивних моторів. Особливо коли йдеться про Су-24М.

Унікальна авіабригада

У Старокостянтинові базується унікальна за кількома ознаками авіабригада.

До анексії Криму справні літаки, що могли піднятися на завдання, у «Старконі» можна було перелічити на пальцях однієї руки… Коли почався особливий період, то за короткий час поставили в стрій іще кілька машин, які щодня підтримували наші війська з повітря.

Су-24М

Порівняно з іншими типами літаків Су-24 на Донбасі зазнали найменших утрат. Лише один бомбардувальник не повернувся додому (льотчики встигли катапультуватися й дістатися до своїх). А Су-24МР, пілотований нинішнім комбригом, виконав завдання і, прорвавшись крізь ворожу ППО, дотягнув до бази тільки на одному двигуні.

Із осені 2014 року бойову авіацію на Сході країни не застосовують. Натомість вона продовжує накачувати м’язи. Старокостянтинівська бригада сьогодні має три повноцінні авіаційні ескадрильї. На озброєнні, окрім, літаків Су-24 різних модифікацій, також навчально-бойові L-39М1.

До речі, за час конфлікту модернізовані «елки» надійшли в усі авіабригади. Це дає змогу суттєво заощаджувати пальне на планових польотах. А вони мають відбуватися постійно. Бойовий літак — дорога високотехнологічна й потужна зброя, ціна помилки в бою або на навчанні надто висока…

У «бій» ідуть командири

Радар

Бетонкою в напрямку літаків рішуче прямують три постаті.

— Степановичу! То що, у нас нині справжні «командирські польоти»? — звернувся до техніка його молодший колега. — Ти ж усіх трьох застав?

— Атож! Не переймайся, і тебе це чекає, командири змінюються, а хороший технік — на вагу золота, — віджартувався той.

Так, три командири старокостянтинівської авіабригади починаючи з минулого тисячоліття й по сьогодні йдуть робити те, що вміють найкраще: літати та воювати. А поки полковники Сергій Близнюк, Микола Коваленко та Євген Булацик сідають у бойові машини, до стоянки підтягуються поважні першокласні льотчики генерал-лейтенант запасу Станіслав Павлович і полковник запасу Олександр Харісов. Коли в країну прийшла біда, досвідчені льотчики-інструктори повернулися в стрій і продовжили навчати молодих пілотів.

Такі приклади неабияк надихають молодь. Та все непросто. Літати доводиться на техніці, яка інколи вдвічі старша за льотчика. А тут іще й нові виклики: перехід на західні стандарти, «гібридна» війна і ворог, що знає про тебе майже все!

Євген БулацикКомандир авіаційної бригади полковник Євген Булацик:

— На сьогодні льотчики й штурмани виконують вправи на групову злітаність у складі пари на літаках Су-24М. Спершу керівний склад і досвідчені пілоти відпрацьовують методику й рекомендації. Після цього допускають молодь.

У польотах такого рівня постійно беруть участь провідні спеціалісти авіації Повітряних Сил: колишні комбриги й навіть заступник командувача виду. По-перше, тільки вони мають відповідні допуски до польотів на Су-24, по-друге, це величезний безцінний досвід, бо методистів, кращих за них, просто немає…

Льотні зміни щоразу комбінуємо. Скажімо, одні виконують складніші завдання, а комусь треба відновитися після перерви у відпустці, то достатньо вилетіти на L-39.

2014 року, коли в країну прийшла війна, до бойових вильотів залучили всіх, котрі були готовими до виконання завдань на літаках Су-24М та Су-24МР. І техніки, і підготовленого особового складу, м’яко кажучи, не вистачало. Але ми підняли все, що мали на той час. За чотири роки конфлікту поставили на крило весь льотний склад. Що сьогодні? Уже не старший льотний склад, а молоді льотчики мають відповідний допуск і виконують бойове чергування в силах і засобах на Сході країни. Це саме ті льотчики, які на початку війни не мали навіть досвіду польотів на Су-24.

— Психологічна стійкість у нас у нормі, професійно ростемо, — каже командир бригади полковник Євген Булацик. — Звісно, хотілось би отримати на озброєння щось свіженьке: системи прицілювання, високоточні засоби ураження тощо. Чекаємо. Розуміємо… Однак без діла ніколи не сидимо. Чітко за планом: польоти, практичні бомбометання. Результати успішні.

За словами командира, Росія під мікроскопом вивчала бойовий досвід українських льотчиків на Донбасі. Щоправда, потім застосувала його саме проти мирних жителів Сирії. Аморальна інформаційна політика Кремля в усій «красі»: брехливо звинуватили Україну в бомбових атаках Донецька й Луганська, а самі стерли з лиця землі цілі міста й потруїли дітей хімічною зброєю.

Хоча РФ і випробовує на сирійському полігоні новітнє авіаційне озброєння, саме перевірені часом Су-24М стали носіями смерті в Сирії.

На нові стандарти

Військовий аеродром Старокостянтинова першим серед військових летовищ почав стандартизуватися під НАТО. «Головне наближатися, не віддаляючись», — жартують авіатори. Реформування триває не так швидко, як того хотілося б. Очевидно, що перескочити одразу на кілька десятиліть уперед не вийде, та й грошей забракне. Утім робота триває постійно. Системи зв’язку, радіотехнічного забезпечення польотів, аеродромно-технічні засоби уже адаптують під сучасні вимоги.

— От нещодавно отримали вже нові, доопрацьовані зразки світлосигнального обладнання злітно-посадкової смуги, — розповідає командир батальйону зв’язку та РТЗ підполковник Олег Котельнік. — Через місяць — завершальні державні випробування. Сподіваюся, першими прийматимемо на озброєння.

Раніше навіть банальні лампочки, прожектори й супутні матеріали доводилося закуповувати в Росії (до ембарго). Тепер усе це пропонує вітчизняний виробник із Тернополя. Почали діалог понад рік тому. Система світлосигнального обладнання смуги — надзвичайно складна річ. Її тестували в різний час доби, у різних погодних умовах, потім повертали на доопрацювання, враховуючи побажання льотчиків.

Іще один бонус — заощадження електроенергії. Адже все обладнання світлодіодне. Відповідальні за економію люди стверджують, що завдяки модернізації частина економитиме сотні кіловатів щодня.

Мотиваційний «вікенд»

Мотивація. Це одна з найболючіших проблем української військової авіації. Утім поки тривав перший рік війни на Сході країни й в бригадах кипіла справжня бойова робота, мотиваційне питання взагалі не стояло на порядку денному. Нині ж утримати на службі військового льотчика за допомогою звичайного контракту дедалі важче. Чверть століття ця проблема не дає спокою керівництву Повітряних Сил. Плинність кадрів у військовій авіації — це втрата величезних коштів та бойового потенціалу. Транспортники й пілоти вертольотів — особливо чутлива категорія. Вони легко знаходять високооплачувану роботу в цивільних авіакомпаніях в Україні або за її межами.

Що потрібно, відомо. Польоти, гідна зарплата, житло. Уже в суботу, 5 травня, льотний склад старокостянтинівської бригади отримав підвищене грошове забезпечення.

За словами начальника фінансової частини майора Руслана Романюка, грошове забезпечення зросло приблизно в півтора раза. Адже кожен має свої надбавки: за вислугу років, звання, класність… Наприклад, комбриг отримуватиме 28 тис. грн, молоді льотчики — близько 17 тис. грн. А до підвищення стільки отримував лише командир.

— Нинішнє підвищення — це «стосвідсоткова надбавка за виконання особливо важливих завдань», — розповідає начфін. — Нараховують її з 1 квітня. Відповідно нову зарплату льотчики вже отримали в травні.

Вийшов гарний такий «вікенд»: четвер — п’ятниця — льотні зміни, субота — підвищене «грошове». От вам і мотивація.

«Сімейний лікар» авіаторів

Медик в авіаційній частині — своєрідний «сімейний лікар» для льотного колективу, він у прямому й переносному значенні тримає руку на пульсі. Перед польотами кожен пілот проходить ретельний медичний огляд. Тут треба бути і терапевтом, і психологом.

Досвідчений начмед з порога, так би мовити, може ідентифікувати «небоєздатний» стан пілота. Адже не можна допускати до польотів людину, фізичні показники якої в нормі, але яка має ознаки психологічного стресу. Бо авіаційний лікар відповідальний за життя. Тут має бути цілковите порозуміння з командиром щодо медичного допуску до польотів. Якщо немає крайньої потреби, то краще порадити керівникові зробити паузу.

— Випадки, коли я раджу льотчикові відпочити, трапляються, — каже начмед бригади майор м/с Віталій Доленко. — Пілоти — вразливий народ, можуть образитись на таке рішення. Треба добирати потрібні слова… У нас чимало особового складу проживає на території частини, тому часто в медпункт звертаються й члени сімей військовослужбовців. Звісно, надаємо їм допомогу. А у віддалених гарнізонах військові медики давно стали «сімейними лікарями», випереджаючи медреформу в країні.

Автор: Юрій ІГНАТ

Джерело
Народна армія
Теми

Схожі статті

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься.