Країна

Спіть спокійно, я їм насипаю!

Ось і повернулись наші волонтери Оксана Бабенко та Олексій Нарижнєв з чергової поїздки в АТО. Сказати, що ця поїздка була як завжди – мабуть так, технічно як завжди: замовили, дістали, випросили, зібрали, доставили. Але такими звітами, якими ми намагаємось повідомляти людей про зроблене, неможливо поки що передати ті відчуття та враження від зустрічей на фронті з нашими захисниками.

Неможливо поки що, тому що йде війна і ми не можемо розказувати про тих хлопчиків, які ціною свого життя і здоров’я забезпечують нам спокій і мир. Але війна закінчиться і ми обов’язково розкажемо про всі відчуття від тих зустрічей, з якими Оксана і Олексій повертаються з поїздки. А поки що продовжуємо допомагати нашим воїнам, не дивлячись ні на що, адже Слава Богу в Старокостянтинові є люди, яким небайдуже майбутнє країни і які хочуть, щоб всі наші захисники повернулись додому живими, тому що вони всі чиїсь сини, брати, батьки та сестри, їх чекають.

Тож щира вдячність тим, хто долучився до організації і цієї поїздки: Михайлу Ваврищуку, родині Ваврищуків – Василю Миколайовичу та Наталії Михайлівні, які з перших днів війни долучились до нашої справи допомоги фронту, родині Андрія і Ольги Мізіновських, які просто самі перед кожною поїздкою приносять допомогу, власнику магазину «Чайка» Антонюку Івану, за його постійну підтримку, Огребі Катерині – щирій, добрій і безвідмовній людині.

Дякуємо за підтримку та надання допомоги для придбання дизпалива на поїздку, запчастин для ремонту техніки на передовій, будівельного приладдя для облаштування бліндажів та всіляких продуктів та смаколиків директору ККП Буличу В., директору КРШБП Тащуку В., директору ТОВ «Ванден Агро» Ванденбрювану Емануелю, Броншвагеру Олегу, Асадову Асаду, родині Смірнових, Радзівон Олегу, Гурі Володимиру, Валентині та Сергію Верьовкіних.

Як завжди наші постійні помічники – колектив ресторану «Фієста» приготували для наших хлопчиків по домашньому борщові заправки та квашену капусточку. А на десерт воїнам смакуватиме випічка від наших постійних благодійниць Сидоренко Людмили і Raisa Podchashuk, та Кумановської Галини. Також теплі шкарпетки, сплетені руками Артьоменко Людмили були передані нашим героям.

Традиційно до допомоги долучились учасники Благодійний аукціон “Старокостянтинів небайдужий” – Світлана Онофрійчук, Рената Врублевська, Галина Мельничук, Оксана Реган. На кошти від продажу виробів наших майстринь придбано побутову хімію, каву, чай.

Окремо дякуємо всім, хто долучається до плетіння маскувальних сіток. Вони дуже потрібні на передовій. Олена Василівна Хоменко, як завжди, надала нам матерію. От і цей раз було сплетено та передано 5 маскувальних сіток. Це стало можливо завдяки і військовим, які таким чином вирішили допомогти своїм побратимам. Нашим славним розвідникам було завезено маскувальну «кікімору», яку за допомогою Олени Василівни Хоменко своїми руками зробили брати Мудрики Ігор та Петро.

Як вже писалось в попередньому звіті, в нас є друзі – родина Мельників, брати Анатолій і Олег Мельник, які народились на Хмельниччині, а зараз проживають далеко від своєї «малої» батьківщини. Постійний інтерес цих людей до наших бійців, постійні передачі і посилки на передову – і тисячі кілометрів, і океан цьому не завада. От і цього разу від них на передові поїхало: взуття, кава, чай, посуд, знеболювальні препарати та вітаміни. Щира вдячність Вам!

І на останок хочемо передати слова одного із наших захисників, українця по духу, мусульманин за вірою, якого цієї поїздки зустріли Олексій та Оксана, який воює на самому передку: «Спите спокойно, я им насыпаю!!!».

Всім миру і Перемоги!

Автор: Наталя Косюченко.

Теми

Сергій Пікуля

Автор, адміністратор та головний редактор сайту starkonnb.info. Голова комітету громадської організації "Старокостянтинів небайдужий". Більше про автора.

Схожі статті

1 thought on “Спіть спокійно, я їм насипаю!”

  1. Одне і те саме,вони там і так не голодні,і їсти возиться одним і тим самим ,про інших і не згадують,якщо рідня передала,тим і тішаться.Напишіть краще ,як їх туди обманним шляхом на рік цілий запроторили,щоб вислужитись перед міністерством .А лейтенанти курсують в Краматорськ і УБД за лічені дні виготовляють,а нашим хлопцям ,вже пів року УБД не має .Хіба хочеться,щоб чийсь сир ,чи чоловік ,ще раз туди поїхав?Краще вде звільнитись і в Польщу .

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься.

Перегляньте також

Close