Країна

Про наш вклад у Перемогу

Як не дивно, самим важким виявляється не допомогти зібрати волонтерів в поїздку в АТО, а написати звіт про це. І навіть не тому, що відчуваєш себе майже спустошеною від цілоденних клопотів, а від побоювання, що можеш когось не згадати, не подякувати. Хоча, здебільшого, ці люди – одні і ті самі від поїздки до поїздки, але завжди тішить поява нових прізвищ серед переліку небайдужих.

А ще – як знати, що те, що ти пишеш від імені вдячних воїнів і волонтерів, прочитають всі, кому це адресовано? Всі, кого знаєш особисто, всі, з ким познайомились тільки зараз, всі, хто просто залишив кошти чи передачу в офісі учасників АТО чи передав знайомими, не назвавши себе? Через те свої слова вдячності ми адресуємо всім небайдужим людям і через соціальні мережі, і через засоби масової інформації, і особисто.

Щирі слова від наших захисників в черговий раз привезла Оксана Бабенко і Віктор Крижанівський з зони АТО. Насамперед, вдячність Олександру Мандибурі і Інні Мандибурі, що виручили з транспортом, поки наш постійний транспорт на ремонті. Через менший розмір буса доставлено в зону АТО менше необхідного, чим планувалось. Але навіть це не зашкодило довезти воїнам буржуйку для бані, яку їм виготовили на фірмі «Династія» (директор Сидоренко М. О). З двох виготовлених на замовлення райдержадміністрації «буржуйок» одна вже гріє бійців в АТО, друга- чекає на наступну поїздку.

Слова вдячності за сприяння у виготовленні пічок Касприку О.В. і зам.голови райдержадміністрації Борикіну О.Г. Передано для воїнів теплий одяг, який був закуплений ліцеїстами нашого міста, Хмельницьким відділенням АРМІЯ SOS та Благодійний аукціон “Старокостянтинів небайдужий”.

До медчастини і шпиталю передано медикаменти і необхідні для медиків речі, які прислали наші діаспоряни зі США, завдячуючи Олег Мельник (Oleg Melnyk). Дуже доречними зараз стали передача мінвати для утеплення бліндажів, яку надав магазин «Метиз» (директор Палій Т.Я.) і засоби боротьби з гризунами, передані магазином «Адоніс» (директор Рябчун О.І.).

Хоча постачання армії, за словами самих військових, поліпшилось, але домашні гостинці – це не тільки продукти харчування, але й часточка домашнього тепла серед холоду війни. Щира вдячність нашим небайдужим господиням, які приготували і передали домашню випічку : Raisa Podchashuk, Катерина Мазурчук, Galina Kumanovska. Наумюк Неонілі, Галина Мельничук, Сандрацькій Тамарі, Шевчук Любові, Загоруйко Галині. Пироги, рогалики, медівнички, домашній хлібчик дуже смакували воїнам і нагадала про домівку. Ще восени підприємці Момот Анатолій і Гроцький Леонід передали вирощену ними рибу, яку закоптив Фурманчук Микола, частину якої також доставлено в АТО. І вже постійними стали передачі фруктів від Антонюка І.В. і борщових заправок, приготованих з овочів, наданих жителями нашого району, незмінними помічниками волонтерів – колективом ресторану «Фієста» (власник Сергій Соляр). А ще цибуля, часник, квашені і консервовані овочі, варення – все, чим багата наша земля і чим поділились щедрі душею наші земляки.

За постійну допомогу і небайдужість до потреб військових щира вдячність сім”ї Ваврищуків, сім”ї Косюченків, сім”ї Миропольських, сім”ї Зімченко, Каленик Оксані, Щербаковій Валентині, Andrey Zentsov, Рябчуку Андрію, Havryliuk Tatyana, Алла Яснюк, Марина Шупрудько, Чаплінській Ларисі, Мартиненко Тетяні, Ігорю Мудрику, Петру Мудрику, членам ГО “Старокостянтинів небайдужий”.

Дякуємо фірмі АТК (директор Колесник А.Ф.) за талони на дизпаливо, на якому була здійснена ця поїздка.

І ще приємним постфактумом – хлопці згадують вареники, які ми готували для них раніше. І просять, по можливості, повторити. То що, господині, відгукнемося на потреби тих, завдяки кому ми маємо мирне небо у нашому місті? Інформація і час акції «Вареники – це також зброя :)» буде на сторінці у ФБ – долучайтесь!

І ще, це вже особисто від себе: мене засмучує зростання кількості байдужих, для кого це «не їх війна», у нашому місті. Ваші аргументи про злодіїв у владі, високі комунальні тарифи і низькі зарплати ніщо проти очей і слів подяки за теплі чоботи і шкарпетки хлопченяти зі шпиталю, який мерзне у ноги, бо не отримав зимової форми, тому що вже півроку на лікуванні, ніщо – у порівнянні зі словами подяки танкіста, якому просто дали каремат, щоб він не лежав на мерзлій землі, коли ремонтує танк, ніщо – у порівнянні зі сльозами бійців, які читають дитячі листи. Бо саме завдяки їм Ви можете говорити і про злодіїв, і про тарифи, і про зарплати, а не риєте окопи в себе на городі і не шукаєте, де б пересидіти холодну ніч під обстрілами. Ми маємо насамперед перемогти, а для цього ми маємо бути НАРОДОМ, а не населенням, а після того – настане час і для аргументів.

Слава Україні і нашим мужнім воїнам, які її боронять!

Теми

Схожі статті

1 thought on “Про наш вклад у Перемогу”

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься.