Країна

МИРНЕ небо

Щодня у ФБ на очі трапляється допис, що черговий волонтер чи навіть ціла організація припиняє свою волонтерську допомогу армії. За кожною такою заявою – аргументовані причини, докази, переконливі обставини. Коли ці випадки були поодинокі, то не викликали особливих емоцій, що ж, всяке трапляється.

Зараз таких заяв у ФБ – багато, а ще є й ті, які просто припинили це робити, без заяв. В основному вони описують, що нічого в армії не змінилося, бійці невдячні, не всі герої, і вони не хочуть виглядати Дон-Кіхотами. Звичайно, з більшістю аргументів можна погодитись, але виникає резонне питання: хіба в армії якісь інші люди, не наші з Вами родичі, знайомі? Це зріз нашого суспільства. І серед не-військових є і п’яниці, і злодії, і ледащі, і нехлюї. Їх наявність – ознака будь-якого сучасного суспільства. І не варто зациклюватись на цьому, краще бачити і допомагати створювати позитив, і в армії також.

Коли живеш серед звичних і улюблених речей, спілкуєшся з рідними і друзями, ходиш в офіс чи цех на роботу, чи в кав’ярню на каву – війна далеко і ніби не справжня. Коли їдеш старим бусом по розбитих і скалічених дорогах зони АТО – лише це стає справжнім. Той жах і кров повністю стирають відчуття захищеності і спокою з твого життя. Але ти їдеш до тих, хто той спокій має повернути на нашу землю, до тих, хто захищає твоє і твоїх дітей життя ціною свого. І впевненість в правильності своїх дій і віра в перемогу Добра і Справедливості спонукає тебе до цих поїздок і до всього, що ти робиш в цей, нелегкий для України, час.

І знову наш маленький звіт про поїздку і слова вдячності нашим небайдужим землякам.

Наші волонтери, Олексій Нарижнєв та Oksana Babenko, повернулися з чергової поїздки в зону АТО. Розвезли передачі, зібрані рідними, бійцям АТО, а також необхідні речі і продукти, які передали для своїх захисників небайдужі жителі міста і навколишніх сіл. Військові щиро вдячні всім небайдужим людям, які долучились до споряджання передачі і від їх імені ми сьогодні дякуємо:

Oksana Miropolska і Igor Miropolskiy, Володимиру і Наталія Косюченко, родині Ваврищуків: Василю і Наталія Ваврищук, родині Зімченко: Віталію і Світлана Зімченко, родині Гаврилюків: Havryliuk Tatyanaі Валерію, Катя Огреба, Первак І.В., Галина Стасюк, Andrey Zentsov, Антонюку Івану, Новіцькій Наталії, Ткачук О., Смірновій Тетяні, Поліщук Ірині.

Завдяки допомозі цих людей були закуплені продукти, фрукти, овочі. Харчування в армії стало на порядок краще, ніж було раніше, але особливою різноманітністю і вітамінами не може похвалитись, тому все передане стало дуже доречним. За кошти нашого постійного благодійника з Америки, нашого земляка Misha Vavryshchuk та Оксана Каленик закуплено молоду картоплю, капусту, кабачки. Овочі приправили зеленню, яку надали з власних городів Благодир Л.В., Козак Н.В., Калинич О.В. з с. Самчики, Возна Н.І. с.Красносілка, Денисенко Т.М. і Федчук О.І. с.Зеленці, Михайло Дзюм та жителі с.В.Чернятин.

Приватні підприємці м’ясного павільйону в черговий раз зібрали сало для передачі. Завдячуючи щедрий вдачі і небайдужості наших земляків, було зібрано стільки, що хватило і на копчення, і на фірмове «сало з часничком», за що вдячність Фурманчуку М.О. і нашій Anzhela Reshetnyak. А випічка від наших господинь Raisa Podchashuk, Svetlana Onofriychuk, Сандрацької Тамари, Богдана Первак, Кумановської Галини стала смачним десертом.

Доречними в військовому господарстві були і лампочки, передані родиною Партасюків Віра Партасюк та Петро, в зону АТО.

На прохання наших військових, Чернюк Олександр потурбувався про АТОшних тваринок, яким передано необхідні препарати.

Благодійність – це риса, яку батьки виховують у своїх дітях власним прикладом. От і цього разу волонтери завезли бійцям спецназу такий необхідний компас, який придбав для них Назар Миропольський.

Вже традиційно, завдяки пожертвам і коштам від продажу лотів на Благодійний аукціон “Старокостянтинів небайдужий”, закуплено каву, чай, пральний порошок, засіб для миття посуду, вологі серветки і мішки для сміття.

Я вже писала про наше ФБ – знайомство з родиною Мельників, братами Анатолієм і Олегом, які народились на Хмельниччині, а зараз проживають далеко від своєї «малої» батьківщини. Постійний інтерес цих людей до наших бійців, постійні передачі і посилки на передову – і тисячі кілометрів, і океан цьому не завада. От і цього разу, в день поїздки, ми отримали чергову посилку від Anatoliy Anatolievich та Олег Мельник (Oleg Melnyk) з такими необхідними на передовій речами – ліхтариками, ліками і смаколиками. Щира вдячність Вам, такі далекі, але такі близькі друзі.

Якщо у зборі вантажу на Схід може прийняти участь кожен небайдужий, то забезпечити його безпечне транспортування до пункту призначення – завдання спеціалістів. І в цьому питанні щира вдячність від волонтерів сім’ї місцевих підприємців – Валентині і Василий Цаюк за постійну допомогу в обслуговуванні їх автомобіля. А необхідне для поїздки пальне надали місцеві фермери: Тарасюк В.П. з Верхняк та Катя Огреба зі Ст.Острополя

Я постійно пишу звіти про поїздки наших волонтерів не заради їх піару, не заради отримання якихось бонусів чи привілеїв, а тільки заради подяки тим небайдужим людям, які допомагають армії своєї країни, заради того, щоб більше людей взнали, як і чим можна допомогти і мабуть найбільше, щоб не втратити віру в те, що ми не зневірились, а також воюємо – кожен на своєму фронті.

Щира вдячність Вам всім, небайдужі люди!

Але війна триває. І незважаючи на слова про покращення забезпечення нашої армії, ті, хто безпосередньо знаходиться в зоні бойових дій, потребують нашої допомоги. А слова деяких моїх земляків про великі зарплати в армії виглядають дуже недоречними в місцях, де магазини знаходяться в недосяжності, в госпіталі для лежачого пораненого. Ніякі гроші не компенсують той жах, втрачені миті життя і здоров’я, тривогу і сльози рідних. А наша допомога – це малесенька часточка нашої вдячності і шани, які ми висловлюємо їм, тим, хто тримає для нас мирне небо.

Теми

Схожі статті

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься.