Країна

Добре і вічне

Наші волонтери, Олексій Нарижнєв та Оксана Бабенко, повернулися з чергової поїздки в зону АТО. Відвідали наших земляків і передали необхідні речі і продукти, які хоч якось скрасять побут наших військових і стануть звісткою з дому і підтвердженням того, що ми їх чекаємо і про них пам’ятаємо.

Навряд це може замінити відчуття домівки, але це є важливою складовою підтримання бойового духу наших воїнів і свідченням нашої вдячності за наші мирні будні тут, «в тилу».

Військові щиро вдячні всім небайдужим людям, які долучились до споряджання передачі і від їх імені

ми сьогодні дякуємо:

Ігор Мудрик, Петро Мудрик, Andrey Zentsov, Співак Тетяні , Антонюку Івану, Антонюку Віталію, Катя Огреба, Valentina Skalka, Смірновій Тетяні, Поліщук Ірині, родині Цаюків: Василий Цаюк і Валентині, родині Вєрьовкіних: Сергію і Валентині, родині Ваврищуків: Василю і Наталія Ваврищук, родині Зімченко: Віталію і Світлана Зімченко, родині Косюченко: Володимиру і Наталія Косюченко, родині Миропольських: Igor Miropolskiy і Oksana Miropolska, родині Гаврилюків: Havryliuk Tatyana і Валерію.

Завдяки допомозі цих людей були закуплені продукти, фрукти, овочі. Харчування в армії стало на порядок краще, ніж було раніше, але особливою різноманітністю і вітамінами не може похвалитись, тому все передане стало дуже доречним. За кошти нашого постійного благодійника з Америки, нашого земляка Misha Vavryshchuk, закуплено молоду картоплю, капусту, кабачки. Крім вдячності Михайлові, наша шана і повага батькам, які виховали в синові любов до своєї Батьківщини.

Молоду зелень з власних городів передали наші постійні помічниці, які ще ні разу не проігнорували нашу об’яву про спорядження буса в АТО. Не такі вже й розкішні статки у цих людей але, Благодир Л.В., Козак Н.В., Калинич О.В. з с. Самчики, Возна Н.І. с.Красносілка, Денисенко Т.М. і Федчук О.І. с.Зеленці, завжди поділяться тим, що мають, з бійцями.

А випічка від наших господинь Неля Наумюк, Raisa Podchashuk, Svetlana Onofriychuk, Галина Мельничук, Тамари Сандрацької, Сідоренко Людмили, Валентина Жмурко, стала смачним десертом. А Ковалінській Ларисі Петрівні окрема подяка за 4 ящики власноручно спечених пирогів. Її пироги з капустою вже добре знають в АТО і постійно просять привезти :).

Військовослужбовці БТЗ в/ч 2806, більшість з яких вже воювала в АТО, зібрали кошти в сумі 500 грн. на потреби побратимів – щира вдячність Вам за небайдужість.

Традиційно до збору допомоги долучились жителі м.Хмельницького: Кальмуцький Михайло, Матущак Володимир, Мандибура Юрій, Притула Владислав, Лісецький Петро та Anatoliy Anatolievich з Івано-Франківська.

Щира вдячність голові ПСП «Криниця» Коцюку В.В. і фермеру з с.Миролюбне Emmanuel Vandenbruwane за надане пальне для поїздки.

Наша армія, наші воїни зараз – це перші кроки до армії, яку ми всі хочемо мати. Може, це і не зовсім впевнені і широкі кроки, але вони вже зроблені! І самим елементарним свідченням того є «асортимент» нашої допомоги військовим. Якщо на початку цієї війни волонтери везли в зону бойових дій абсолютно все – від круп-вермішелі до трусів-шкарпеток, то зараз, в основному, на питання про нагальні потреби, відповідь «Нічого не потрібно, просто приїздіть». Вони скучили за домівкою, хочуть почути і поспілкуватись з земляками. Не без того, що недостатньо або зовсім не передбачено військовими нормами таких елементарних речей, як репеленти від комарів, отрута для гризунів, в яких є гостра необхідність в польових умовах – завдяки Олександру Рябчуну наші військові їх отримали.

Не секрет, що нестандартні розміри одягу і взуття для бійців – проблема в армії, завдяки Sergey Naraevsky, боєць з позивним «Малиш» має бєрци 50 розміру. Ящик цукерок, який отримав на свій 23 день народження Народний Герой – танкіст Іван від Катя Огреба – це не військова необхідність, а приємний подарунок, як у мирному житті.

Смачною заварною кавою, як вдома, посмакують бійці завдяки майстриням і покупцям Благодійний аукціон “Старокостянтинів небайдужий”. Такі речі і наша підтримка, наша увагу будуть необхідні нашим захисникам і при найкращому матеріальному забезпеченні армії.

А зустрічі і знайомства, які подарувала війна, стануть справжньою дружбою. Мобілізований, поранений, демобілізований і знову повернувся на війну – це Стас Шляхтович, який проходив реабілітацію у нашому шпиталі. Стас, старокостянтинівці тебе пам’ятають і чекають на гостину після війни!

Наші земляки – найкращі воїни! Командири на більшості ВОПів, де проїжджали волонтери – військовослужбовці з Хмельниччини, самі хоробрі – спецназівці з Хмельниччини! І при тому – справжні хазяї :) Самою першою думкою при обстрілі було «Щоб хоч міни на горОд не попали», де в них вже посходили овочі :)

Це наш святий обов’язок вдячності – підтримати наших захисників. І ще – маю надію, що зовсім скоро ми зможемо пишатись тим, що і наша маленька краплина допомоги є у тій Перемозі, що святкуватиме Україна!

Теми

Схожі статті

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься.