Країна

Бажанню робити добрі справи не завадить ніщо!

Вже давно я не писала про волонтерські поїздки Оксани Бабенко :( Такий обов’язок вона мені доручила – в мене вільний час (пенсіонерка :) ), є доступ до компа та й пишу без особливих помилок :)

Хоча я маю і власні зобов’язання: Благодійний аукціон “Старокостянтинів небайдужий”, ми перейшли жити «на малу батьківщину» – інтернета немає, черговий ремонт волонтерського бусика, та й сумніви щодо необхідності таких дописів періодично виникають :(.

Майже щодня у ФБ на очі трапляється допис, що черговий волонтер чи навіть ціла організація припиняє свою волонтерську допомогу армії. За кожною такою заявою – аргументовані причини, докази, переконливі обставини. Коли ці випадки були поодинокі, то не викликали особливих емоцій, що ж, всяке трапляється. Зараз таких заяв у ФБ – багато, а ще є й ті, які просто припинили це робити, без заяв. В основному вони описують, що нічого в армії не змінилося, бійці невдячні, не всі герої, і вони не хочуть виглядати Дон-Кіхотами.

Звичайно, з більшістю аргументів можна погодитись, але виникає резонне питання: хіба в армії якісь інші люди, не наші з Вами родичі, знайомі?

Це зріз нашого суспільства. І серед не військових є і п’яниці, і злодії, і ледащі, і нехлюї. Їх наявність – ознака будь-якого сучасного суспільства. І не варто зациклюватись на цьому, краще бачити і допомагати створювати позитив, і в армії також.

Але – знову чергова поїздка: збір, пакування, погрузка, очікування їх повернення і розповіді…

Саме ці розповіді і враження волонтерів від поїздок і спонукають до написання цих звітів. Мета всіх моїх дописів – щоб подякувати привселюдно всім тим, хто допомагає, по-друге, серед моїх подруг багато оптимісток, які вірять у те, що охочих допомогти набагато більше, але вони не знають, як це зробити.

Крайня поїздка почалась гарним вчинком незнайомого водія при зупинці на переїзді – незнайомий чоловік, який не назвав свого імені, побачивши волонтерського бусика, передав 200 грн. на потреби воїнів.

Щира вдячність всім небайдужим людям

Щира вдячність всім небайдужим людям, завдяки яким відбулися крайні 3 поїздки:

Вдячність постійним благодійникам Oksana Miropolska і Igor Miropolskiy, Володимиру і Наталія Косюченко, родині Ваврищуків: Василю і Наталія Ваврищук та Misha Vavryshchuk, родині Зімченко: Віталію і Світлана Зімченко, родині Гаврилюків: Havryliuk Tatyana і Валерію, Катя Огреба, Оксана Каленик, Діма Арсенюк, Вадим Василюк, Івану Антонюку, Рябчуку Андрію, Таня Лаврикова, Галина Стасюк, Люблинская Елена, Сидоренко Людмилі, Матушевським Олександру і Михайлу, Natali Stepanuk та Наталі Віра Партасюк та колективу магазину №29, родині Татьяна Палий та колективу магазину “Метиз”.

Домашня консервація – це не тільки смачне доповнення до раціону бійців, але й згадка про домівку. Воїни смакували завдяки передачам наших земляків – Неля Наумюк, Наталі Черепухи, Григорія Онофрійчука, Михайла Дзюма та жителів М. та В.Чернятина, Благодир Л.В., Козак Н.В., Калинич О.В. з с. Самчики, Возна Н.І. с.Красносілка, Таня Денисюк (Тетяна Кондратюк) і Федчук О.І. с.Зеленці, Кондратюк Н.І. с.Партинці.

Домашні рогалики, пиріжки, ватрушки, тертий пиріг і інша випічка нагадали хлопцям домівку завдяки нашим господиням: Валентина Жмурко, Світлані Беклеміщевій, Валентині Кривоніс, Галина Мельничук, Катерина Мазурчук, Raisa Podchashuk, Конопліцькій Тетяні.

Традиційно – кава, чай, миючі засоби і побутова хімія від Благодійний аукціон “Старокостянтинів небайдужий”.

Домашні варениками, приготовані нашими місцевими господинями у ресторані «Фієста» (власник Сергей Соляр) – також згадка про домівку.

Кікімора
Витвір-“кікімора” на світлинах “в дії” – результат роботи Ігор Мудрик.

Всі ми знаємо наскільки важливим є маскування на війні. Невід’ємні атрибути маскування – костюми “кікімори”. Виготовлення таких костюмів дуже кропітка робота. Від крою моделі, пошуку мішків, розпуску їх на нитки, потім ці нитки нашиваються на матерію-основу. Тільки ті, хто шиє “кікімори”, знають наскільки пильною може бути така робота. Але потреба в маскувальних костюмах ще є, тому волонтери продовжують працювати, прати мішки, різати нитки, зв’язувати їх в оберемки, продовжують шити, передавати готові “кікімори” охоронцям нашого спокою та мирного життя тут.

Слова вдячності людям, які знаходять в собі сили кожну вільну хвилину свого часу віддавати для допомоги, не дивлячись ні на що, ні на власні проблеми, ні на брак часу: Олені Василівні Хоменко за крій та пошив, Оксана Реган, Тетяна Суслова за мішки, Віталій Ганжа за нитки, працівникам автомийки “Нова Хвиля” за мийку мішків, Наталія Косюченко, Світлана Зімченко, Havryliuk Tatyana, Raisa Podchashuk, Галина Мельничук, Костянтин Радченко – за роботу.

Я вже писала про наше ФБ – знайомство з родиною Мельників, братами Анатолієм і Олегом Мельник, які народились на Хмельниччині, а зараз проживають далеко від своєї «малої» батьківщини. Постійний інтерес цих людей до наших бійців, постійні передачі і посилки на передову – і тисячі кілометрів, і океан цьому не завада. Пан Олег в черговий раз прислав ліки, мед.засоби і теплий одяг нашим захисникам.

Все це куплено на кошти небайдужих людей Америки як свідчення того, що нас не лишили наодинці зі своїм лихом, нас підтримує і допомагає вся прогресивна світова спільнота. Пан Анатолій і від себе особисто постійно допомагає смаколиками і ліками. От і цього разу, в день поїздки, ми отримали чергову посилку від братів Мельників.

За дизпаливо для поїздок дякуємо Володимир Коцюк ( ПСП «Криниця”) Alex Spivak (ТОВ «Старокостянтинівцукор»), Тарасюку Володимиру (ФГ «Верхняки») і Emmanuel Vandenbruwane (ТОВ «Ванденбрювен»), Василевському І.В. (ФГ «Династія»), та за талон на дизпаливо – Афанасьєвій Ірині, Василий Цаюк – за техобслуговування буса.

Я більш ніж впевнена, що ми не згадали всіх, хто допомагає нашим волонтерам продуктами, будматеріалами, запчастинами, ремонтами та іншим для їх поїздок на Схід. Я впевнена, що ці прізвища присутні і в «вдячному списку» інших наших волонтерів. Я впевнена, що в тих списках ще є багато нових прізвищ, і це вселяє надію і впевненість – Україна вистоїть!

За моїм переконанням, бажанню робити добрі справи не можуть завадити ні належність до будь-якої партії, ні релігійні, ні соціальні переконання. Ми радо приймаємо допомогу для наших воїнів від усіх бажаючих допомогти – мати таке бажання, це головне.

На превеликий жаль слова про закінчення АТО за декілька днів так і лишились словами. Звичайно позитивні зміни у армії є, але на все потрібен час. Тому наша допомога необхідна нашим захисникам.

Як можна допомогти:

  • Ви можете принести свої гостинці в офіс ГО учасників АТО в “Княжому скарбі” чи допомогти матеріально;
  • Ви можете долучитись до плетіння маскувальних сіток в тому ж офісі;
  • Якщо Ви вмієте вишивати, в’язати, майструвати, виготовляти корисні чи незвичні речі – Ви можете стати лотодавцем аукціону;
  • Якщо Ви маєте переконання і принципи, що за свої кошти повинні отримати щось взамін – Ви можете стати покупцем аукціону;
  • Ви можете самі вирішити, кому з волонтерів і на які цілі Ви хочете потратити свої кошти.

Повірте, це не так необхідно в зоні АТО, як нам особисто. В переддень таких великих Свят наша душа потребує добрих справ. В будь-якому з цих випадків – Ви зможете допомогти.

Завтра, 15 березня – чергова поїздка наших волонтерів на Схід.

Теми

Схожі статті

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься.