Місто

Підсумки діяльності ГО “Учасники АТО міста Старокостянтинова”

Підсумки діяльності громадської організації “Учасники АТО міста Старокостянтинова”, або власні роздуми і враження стосовно ситуації в місті та про взаємовідносини з міською владою та депутатським корпусом.

Від редакції: дану статтю Сергія Жмурка, голови правління Громадської організації “Учасники АТО міста Старокостянтинова”, відмовились друкувати в незалежній місцевій газеті “Наше місто”. Публікуємо її без правок та редагування, усі сторони, згадані у статті, мають можливість опублікувати власну позицію на сторінках нашого сайту.

Минув рік співпраці нашої Громадської організації з міською владою та депутатським корпусом міста щодо реалізації виконання задекларованих Президентом України, Верховною Радою та урядом України соціальних гарантій учасникам бойових дій та членам родин загиблих бійців, що приймали участь в антитерористичній операції на Сході нашої держави.

І наразі вже є можливість поділитись певними результатами роботи. В місті започаткована та втілюється в життя програма, щодо надання матеріальної допомоги на лікування бійців та відпочинку дітей учасників АТО за кошти бюджету міста. Постійно надається допомога військовим, що знаходяться на передовій, більше того нещодавно особисто міський голова Микола Мельничук з групою депутатів доставив частину цієї допомоги безпосередньо нашим землякам на лінію фронту. Надзвичайно позитивним є факт нагородження воїнів почесною відзнакою міської ради ”За мужність та героїзм”. Немає проблем з міськими перевезеннями учасників АТО.

Але чи все так добре, як би хотілось, і як би мало бути в ідеалі.

Так, якщо взяти за точку відліку грудень минулого року і порівнювати, то звісно є позитивні зрушення. Найболючіше для нас насамперед це виконання задекларованих обіцянок, щодо забезпечення земельними ділянками для індивідуального будівництва, ведення дачного господарства та під гаражі. Проінформую, що в місті, де влада позиціонує себе як найбільш патріотична напевне у всій державі, та переймається цілодобово проблемами АТОвців, за 2014 та 2015 роки не виділено жодної земельної ділянки, а за 2016 рік – аж три на початку року. І що прикро, що навіть сім’ям загиблих Героїв АТО та вдові Героя України, Героя Небесної сотні Бондарчук Тетяні Володимирівні теж нічого не надали.

Так з початком діяльності нашої Громадської організації ми не могли і не хотіли миритись з таким станом речей. Враховуючи досвід інших міст Хмельниччини, де робота місцевої влади носить системний а не декларативний характер з початку війни, ми постійно піднімали перед міським головою та депутатами ці проблемні питання. Звісно наша громадська активність не всім в тому числі і депутатам до вподоби. А ми і не намагаємось комусь подобатись чи навпаки. Для приниження ролі та авторитету Громадської організації політтехнологами місцевого розливу періодично поширюються чутки про нашу залежність від тої чи іншої політсили. Не залишають осторонь “увагою” і мене особисто, як голову правління.

Всі наші звернення по земельним питанням зводились до одного – спочатку, що немає землі взагалі, всю вже роздали. А коли наші активісти при допомозі не байдужих людей все таки знайшли вільну землю – то ще не затверджений Генеральний план міста. А на запитання – А чому у 2014 та 2015 роках, коли діяла відповідна Постанова Верховної ради, не була започаткована ця робота? Я відповіді не отримав. Ні від кого, в тому числі ні від мера, ні від секретаря. Натомість за той же період земельні ділянки надавались і депутатам минулого скликання і іншим громадянам. Не всім звісно.

Так звісно, відбувались неприємні для міського голови та секретаря міської ради зустрічі активістів Громадської організації. Саме ці посадові особи не першу каденцію при владі, і мали б нести персональну відповідальність. І цей процес почав зрушуватись з мертвої точки з прийняттям Генерального плану два місяці тому. Але не все так просто, як думали ми. Досвідчені та загартовані в політичних баталіях з опонентами, невдоволені активністю нашої Громадської організації, розпочали відповідну роботу. На третій рік війни виявилось, що не врегульовані земельні відносини з тими жителями міста, які користуються землею, що планувалась під індивідуальну забудову учасникам АТО. Простих жителів міста намагаються звести “лобами” та протиставити АТОвцям. Це теж частина плану розроблена на мою особисту думку, місцевими політтехнологами.

Для чого? Запитаєте Ви. Знову ж для того, щоб поставити на місце Громадську організацію, яка за короткий термін свого існування вже встигла завоювати довіру у людей. А будь-яка активна Громадська організація, на думку, знову ж таки місцевих політтехнологів та радників, є загрозою для влади. Знаєте, таке трактування мене особисто обурює. Члени нашої ГО не стояли байдуже в стороні у важкий для держави час, патріотично сидячи на дивані в затишній оселі та декларуючи “все пропало” і “кругом зрада”, а своїми вчинками та діями довели те, що вони є опорою суспільства та держави. Ми можемо сміливо дивитись людям, і перш за все своїм дітям та внуками у вічі. Нам є чим і ким гордитись і громада міста пишається своїми захисниками. Але бійці на фронті, ми виявились не готовими до так званої політики та різного роду маніпуляцій в рідному місті. Не лізьте у політику! – порадив мені один з лідерів новостворених перед виборами патріотичних сил. Яка ж це панове політика, це якесь болото. І чому ми маємо залишатись осторонь тих подій, що відбуваються в місті. Хіба ми можемо залишатись байдужими дивлячись, як грубо порушуються вимого щодо екологічної безпеки на підприємствах міста, чи ми не живемо в місті. Чому ми маємо спокійно спостерігати за тим, як самовільно зводяться паркани на “жирних” місцях? І що ми залишимо в спадок майбутньому поколінню в результаті такої “політики”?

Не можемо ми стояти осторонь і того протистояння в міській раді, де повністю відсутній конструктив та компроміс в роботі, де не прислухаються до будь-яких пропозицій (і ділових, і доречних), що звучать з уст депутатів та відрізняються від офіційної точки зору. Все знову ж зводиться до політики, і екологія-це політика, і економіка-це політика. Простежується аналогія з загальнодержавною точкою зору, де будь яке невдоволення людей будь – чим, чи то завищеними тарифами, чи то банківською політикою, чи чимось іншим трактується, як дії на руку Кремля і зрадою. Люди виживають і ледь зводять кінці з кінцями і мовчать – значить вони патріоти, що чекають результатів майбутніх “реформ”, а якщо не вдоволені – то вони мабуть вже і зрадники.

Відвідуючи періодично сесії міської ради я зробив не втішний висновок. Принаймні для себе. Замість того, щоб поступитись незрозумілим мені амбіціям та знайти компроміс та консолідуюче для громади міста рішення, навіть у незначних питаннях, певних депутатів просто переламують через коліно. А іншій частині депутатів, складається таке враження, що їм абсолютно байдужі ці проблеми, і вони з нетерпінням очікують самого голосування, за них уже все вирішили.

Тривалий час у міського голови відсутні заступники, що повинні очолювати певні напрямки роботи. Ті кандидати, що їх згідно чинного законодавства, пропонує міський голова, не знаходять підтримки у більшості депутатів. Навіщо подавати чотири рази одного і того ж кандидата, давити депутатів, і чи не можна знайти більш достойну кандидатуру, яка б не збільшувала протистояння між депутатами і владою, а навпаки? Звісно, що можливо з точки зору здорового глузду. І саме так мало б і бути. Проконсультуватись зі всіма фракціями, обговорити кандидатури та тісно працювати разом на громаду міста. Але тут видно, що справа в іншому, у ставленні до частини депутатів, розподілу їх на своїх та чужих. Депутати представляють в міській раді виборців, і напевне уміння керівника знайти компроміс з іншою частиною жителів міста, що хотіли під час виборів змін та нових прізвищ. Але я особисто такого бажання до співпраці на сесіях не побачив. А може мета зовсім інша, проста і банальна?

Розуміючи всю серйозність ситуації, як люди не байдужі та відповідальні, на загальних зборах нашої Громадської організації ми вирішили підтримати міського голову та громаду міста та допомогти якось вийти з цієї кризової ситуації, запропонувавши на посаду першого заступника міського голови члена нашої організації Сергія Нечаснюка. Військовий пенсіонер, що добровільно під час мобілізації пішов у Збройні Сили України, рік воював на Сході, очолюючи зенітно-артилерійський дивізіон 56 бригади на Маріупольському напрямку. Про рішення зборів ми проінформували міського голову та провели ряд зустрічей з депутатським корпусом. Ми пропонували компромісну кандидатуру, призначення якої могла б хоч на якийсь час об’єднати опонентів. І як же обурило ветеранів політики наше рішення, як вони могли таке, це ж не їм вирішувати, це мера парафія і т.д.

Значить взяти нашим землякам відповідальність боронити рідну землю зі зброєю в руках можна, а свій досвід та бажання працювати на громаду, змінити щось на краще в місті – не дуже і потрібно. Після деяких роздумів, мер нашому кандидату запропонував посаду заступника, відповідального за ЖКГ, земельні, екологічні і інші технічні питання. Ми погодились і відмовились на умови пакетного голосування разом з кандидатом на посаду першого заступника міського голови.

На сесії кандидат на посаду першого заступника міського голови, в четвертий здається раз, не знайшов підтримки у депутатів. І тут почались мені особисто не зрозумілі дії. Оголосили перерву і представники провладних партій давай радитись, що і як робити. Після певних роздумів, роздавши вказівки, як кому голосувати, засідання продовжили. Так на жаль, результати голосування за кандидатуру Сергія Нечаснюка для нас не втішні. Але і авторитету ні міському голові, ні секретарю, ні депутатам воно не додасть, скоріш навпаки. І що головне – напругу у сесійній залі не зніме. І дивно для мене, Сергія Олексійовича підтримали депутати, які зазвичай не підтримують ініціативи мера та звинувачували нас у тиску під час прийняття Генерального плану. А не підтримали нашого кандидата депутати фракцій, що декларують турботу про місто, про громаду, вішають ярлики на інших. Це голосування – лакмусовий папірець, нам вказали на наше місце, мовляв сидіть і не висовуйтесь. А то зараз посаду зама мера бажаєте, а того й дивись і на вище ще замахнетесь. Це саме ті окремі депутати від партії “Солідарність”, на призив лідера якої – Президента України Петра Порошенко захищати Батьківщину відгукнувся і Сергій Нечаснюк, до речі багатодітний батько, що мав повне право “відмазатись” від мобілізації, як це зробили в нашому місті багато з тих, хто б’є себе в груди і кричить, що він патріот. Не підтримали нашого кандидата “УКРОП” та ”Аграрна партія”, окремі депутати від “Батьківщини”. Це саме депутати, що зазвичай голосують в унісон всіх рішень міського голови, навіть і суперечливих. Не підтримали нас і окремі депутати від “Відродження”. Ось так шановні читачі, робіть самі висновки, що на словах, а що на ділі…

Здивувала позиція секретаря міської ради, такий досвідчений політик, а так проколовся. Емоції взяли вверх. Не зміг напевне забути наших цілком законних претензій щодо відмови перевозити АТОвців на автобусах своєї дружини на початку року та нашу наполегливу роботу по виділенню земельних ділянок. А земля у нас це стратегічний ресурс!

Але найболючіше і не зрозумілим для мене, як для людини і громадянина була позиція представників ВО “Свобода”, що не підтримали нашого кандидата під приводом того, що в мера багато на їх думку замів, і Мудрик до сих пір ще й радник. Як Вам такий аргумент?

Да, а щодо кандидата на посаду першого зама. Я чесно може і щось не розумію, але щоб чотири рази не пройти голосування (і це при тому, що майже все порішали), і знову висувати кандидатуру, то вже вибачте, ні в які етичні та моральні рамки не входить. А можливо і варте це приниження чогось у майбутньому…

Ось так і живемо, не дай бог, хтось щось хоче змінити. Ні-ні… Все має бути під контролем.

І статтю мою відмовились друкувати в міській газеті “Наше місто”? Гороскопи ж важливіші ніж проблеми в місті. Чому? І так акуратненько описали 16 сесію, ні тобі подробиць, ні тобі прізвищ.

Теми

Сергій Жмурко

майор ЗСУ, прес-офіцер в/ч п/п В2806 (офіцер з безпеки групи цивільно-військового співробітництва м.Авдіївка у червні-серпні 2015 року), голова ГО «Спілка учасників АТО міста Старокостянтинів»

Схожі статті

1 thought on “Підсумки діяльності ГО “Учасники АТО міста Старокостянтинова””

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься.