Місто

Місто проводжало Героя

Сьогодні Старокостянтинів поховав Олександра Мандибуру який загинув у зоні АТО.

Старокостянтинівщина втратила в російсько-українській війні ще одного земляка. Олександр з 2013 року служив за контрактом у Хмельницькому полку.

23 вересня, під час виконання бойового завдання під селом Жолобок на Луганщині, він підірвались на розтяжці. Поранення отримали також два його побратими.

“Стан поранених нормальний, загрози життю немає. Обоє бійців наразі перебувають у шпиталі у Сватовому”, – розповів командир 8-го окремого полку спеціального призначення полковник Олег Нечаєв, де проходили службу хлопці.

Олександр був снайпером-розвідником, йому було всього лиш 20-ть років…

Сумно, боляче і прикро. Ми платимо величезну ціну за право бути вільними. Будьмо вартими наших хлопців!

Вічна пам’ять та слава захисникам України!
 
 
 

Використано матеріали ye.ua
Теми

Сергій Пікуля

Автор, адміністратор та головний редактор сайту starkonnb.info. Голова комітету громадської організації "Старокостянтинів небайдужий". Більше про автора.

Схожі статті

19 thoughts on “Місто проводжало Героя”

  1. Мамо, я живий, лиш закриті очі…,
    І серце не б’ється, не вирує кров…
    Ти тільки не плач, знай – всі дні і ночі
    Я буду поруч – в грудях, де живе любов!

    Ти пробач мене, мамо, за гіркії сльози,
    За ту біль і той жаль, що я наробив.
    Я ж хотів лише миру, добра і свободи,
    А мене за це ворог безжалісно вбив.

    Не жалій, моя нене, що я не вернуся.
    Не кляни ворогів! Нехай судить їх Бог!
    Я для тебе сьогодні з небес посміхнуся,
    Ти лишень свої очі здійми до зірок!

  2. Читаю і серце розривається. За що? Герої не вмирають, так, але вмирають сини, брати, рідні, друзі. Люди скільки ми ще будем проводжати молодих хлопців у вічнісь і говорити, що це так треба, бо це за свободу? Чию? Того що сьогодні у вечері буде відтанцьовувати у місцевих ганделилах? Чому одних ховають, а інші навіть не відчувать, що війна, горе і смерть забирають найкращих?

  3. верхівка країни заробляє на війні, не знаю, мільйони, мільярди, як змусити їх припинити війну, нічого немає дорожчого за життя, якби не випускати їх з верховної ради доти, поки вони не приймуть відповідні закони…

  4. Дуже боляче, віддаємо синів України за нашу свободу. А влада кілішує статки на війні, маніпулюючи перед усім світом та цинічно бреше народу.

  5. Мамо, пробач за мою стрімку вдачу.
    Вибач, рідненька, я вже не прийду.
    Мені не болить, я від болю не плачу,
    Я зараз душею до Бога іду.

    Ти вибач,не плач-твої сльози тримають,
    Мене на землі,а мені вже пора.
    Мене побратими із Богом чекають.
    І зірка на небі,моя вже зійшла.

    Матусю,пробач,що закрив рано очі,
    Я прошу тримайся,я тебе люблю.
    Світитиму з неба тобі я щоночі
    І інколи, ще уві сні зайду…

    Зайду,щоб ще раз,тебе міцно обняти,
    Бо ти найдорожча в моєму житті.
    І те,що не встиг на прощання сказати:
    “Спасибі за щирі молитви святі!”

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься.