Місто

І знову про батьківські внески, або історія протистояння Системі

Я довго зважував необхідність публікації цього матеріалу, і через наявність у ньому фактів з особистого життя, і через острах за власних дітей, і через, поки що, не успішне закінчення цієї історії. Однак важливість питання і необхідність змін у ставленні нашої громади до власного майбутнього взяли гору. Сподіваюсь мій досвід буде корисним і допоможе нашим читачам у майбутньому.

Ця історія розпочалася шість років тому, коли наш старший син зібрався до школи, перший раз у перший клас. Наша сім’я, як і всі молоді сім’ї свого часу, стала перед вибором навчального закладу, в який віддати дитину навчатися. По відстані нам одночасно підходило кілька шкіл в Старокостянтинові, але хотілося дати дитині якнайкращі умови, тому вибір було зроблено на користь дев’ятої школи (гімназії).

На користь нашого вибору було нове і сучасне приміщення школи та високі показники успішності учнів, що там навчаються. Сумніви були через репутацію, яку має цей навчальний заклад у місті, однак ми понадіялись, що те все лише чутки.

Забігаючи наперед, хочу сказати, що в гімназії працює справді велика кількість викладачів, професіоналів своєї справи, які вкладають у дітей свою душу і серце, я пишаюся знайомством з багатьма з них і радий, що мої діти мають можливість у них навчатися. Недарма заклад носить ім’я Людини, що віддала за нас найдорожче, що є.

Однак є і певні проблеми, з якими нам довелося зустрітись, про них я розповім далі, а ви вже робіть власні висновки.

Отже, ми щасливі батьки першокласника, сповнені надій, очікувань і радощів за свою дитину нарешті потрапили до школи. Перші враження лише позитивні. На зборах знайомимось з батьками, мене обирають головою батьківського комітету нашого першого класу. Я з того покоління, яке виховували у великій повазі до роботи вчителя, для нас вчитель, це був в усьому взірець, хтось майже святий. З таким настроєм і поринаємо з головою у шкільне життя.

Напевно вже всі звикли, що навчання дитини потребує додаткових коштів, і що школі, без допомоги батьків важко протриматись. Ми, на той час, розуміли цю ситуацію саме так і купували все необхідне для навчання, здавали кошти на фонд класу та на ремонт класу, на фонд школи та на ремонт школи.

Перший тривожний для мене дзвіночок пролунав на День вчителя, група батьків забажала зібрати кошти з усього класу та зробити, на честь цього свята, персональний подарунок для нашої вчительки.

Потім був подарунок на День народження вчительки.

Потім був подарунок на Новий рік…

Останньою краплею було побажання придбати вчительці на 8 Березня… сковорідку. А коли я пробував донести до ініціаторів цих речей неприпустимість таких подарунків вчителям, виходили скандали. Аргументом звучало те, що нам ще дуже пощастило з вчителькою, бо в інших класах взагалі не дають право на вибір, а одразу доводять яким має бути подарунок, наприклад золотий ланцюжок.

Надалі бути причетним до збору коштів з батьків на такі цілі я не хотів, тому навесні, посеред навчального року, прийняв рішення відмовитися від участі у роботі батьківського комітету.

На цьому можна було б поставити крапку в цій історії, але вона не давала мені спокою, а події 2013-2014 років змусили по новому подивитися на усе навколо.

А минулого року сталася взагалі абсолютно несподівана для мене подія – мене обрали головою батьківського комітету гімназії. Що і як має робити голова батьківського комітету всього навчального закладу мені було невідомо і цього ніхто не розповів, тому розпочав я свою роботу із вивчення законодавства у цій сфері. І тут на мене чекало багато відкриттів, а на діяльність батьківського комітету багато нововведень.

Протягом року більшість нововведень, у ході гарячих дискусій, вдалося реалізувати та запровадити, а саме: оформлення рішень зборів батьківського комітету у вигляді протоколу, оприлюднення цих рішень на інформаційному стенді гімназії, інформування батьків через сайт гімназії та соцмережу Фейсбук, розпочато роботу над Положенням по батьківський комітет гімназії.

Була всього одна річ, щодо якої жодного компромісу з керівництвом закладу нам знайти не вдалося і ця річ – батьківські внески.

З’ясувалося, що згідно прийнятих в Україні нормативних актів, єдиний законний спосіб збору коштів на потреби закладу це благодійні внески від фізичних і юридичних осіб, що здійснюються виключно на добровільній основі з обов’язковим оформленням відповідної документації та відображенням у бухгалтерському обліку (постанова Кабінету Міністрів України від 04.08.2000 №1222, лист Міністерства освіти і науки України від 09.04.2012 №1/9-272).

Пропозицію вивчити детальніше це питання і розглянути можливість його впровадження в гімназії було відхилено. Також, директором гімназії категорично виключалася можливість батьківського комітету самостійно розпоряджатися зібраними коштами, усі витрати мали узгоджуватися з керівництвом закладу.

Саме самостійне рішення комітету, за зверненням батьків 23-ї групи, направити кошти, які вони збирали на фонд школи для лікування їх одногрупника і ось ця стаття стали приводом для першої спроби (всього їх було дві) зміщення мене з посади голови батьківського комітету. Мені було оголошено про неприпустимість таких публікацій і таких рішень, і шляхом кількагодинного психологічного тиску було запропоновано добровільно відмовитись від посади.

Пропозиція мною не була прийнята, і надалі, розуміючи усю безперспективність подальшого діалогу на цю тему з керівництвом закладу, було прийняте рішення підняти питання батьківських внесків на рівень вище, а саме звернутися до міського голови та керівника управління освіти.

Міський голова, як то кажуть, розпочав за здравіє, а закінчив за упокій.

Дивіться відео: “Як в Старокостянтинові батьківські внески забороняли“.

З розумінням до ситуації поставився керівник міського управління освіти, який заявив на засіданні виконавчого комітету: “Ні управління освіти, ні керівники навчальних закладів, ні вчителі не мають жодного стосунку до коштів батьківського комітету!”.

Рекомендую переглянути відеозапис тут.

Після цього засідання ми мали зустріч, на якій обговорили питання батьківських внесків в закладах освіти Старокостянтинова. Керівнику управління було надано усі наявні копії законодавчих актів, листів та матеріалів з даного питання наявні у мене на той час. За результатами зустрічі, усім керівникам закладів освіти міста було направлено лист управління освіти, в якому зазначалося, що “здача грошей в шкільні фонди – добровільна і будь-яка вимога з боку адміністрації школи незаконна. «Здавати або не здавати» – індивідуальне рішення, а будь-яке вимагання розцінюється як кримінальний злочин”.

І нарешті, начальником управління освіти видано наказ №16 від 24.06.2016 року «Про впорядкування фінансово-господарської діяльності загальноосвітніх та дошкільних навчальних закладів міста» яким директорам та завідуючим закладів освіти міста категорично заборонено збір коштів з батьків учнів загальноосвітніх та вихованців дошкільних навчальних закладів для забезпечення видатків з поточного ремонту та утримання загальноосвітніх та дошкільних навчальних закладів.

Здавалось: ну ось, відступати керівникам шкіл нікуди, нарешті все зрушить з мертвого місця. Та не так просто виявилось зламати Систему. Вона має своїх прихильників, послідовників та реалізаторів, які зовсім не хочуть щось змінювати.

Із початком нового навчального року почали надходити відомості з шкіл і садочків Старокостянтинова про те, що в місті продовжують прийматись рішення про збір коштів з батьків на потреби закладів по старій схемі. 22 вересня долучилася до цих закладів і гімназія. На загальношкільних зборах більшістю голосів було прийнято рішення “продовжувати збирати кошти і силами батьків утримувати навчальний заклад” у формі здачі готівки на руки.

Ні чиновники міської ради, ні представники міського управління освіти, ні директор закладу не розповіли батькам, під час загальношкільних зборів, про порядок збору коштів передбачений законодавством, хоча вони з ним ознайомлені і на них покладена кримінальна відповідальність у разі його недотримання.

Ось так, поки що, все склалося.

А щодо мене, то на зборах повторно в батьківський комітет мене не обрали, а сам я свою кандидатуру не висував, розчарували результати голосування. Схоже більшість батьків в гімназії все влаштовує, чи як ви думаєте?

Теми

Сергій Пікуля

Автор, адміністратор та головний редактор сайту starkonnb.info. Голова комітету громадської організації "Старокостянтинів небайдужий". Більше про автора.

Схожі статті

18 thoughts on “І знову про батьківські внески, або історія протистояння Системі”

    1. Доросла жінка, а говорите таку дурницю! Провчився 11 років у цій школі , і ніколи такого не спостерігав. Щодо ЗНО гімназія посідає ТОП-500 серед шкіл України, одні з найкращих результатів у Хмельницькій області. Якщо вам щось не подобається
      ви можете вільно перейти у будь-яку іншу школу, і здобувати знання там (ваша дитина ). Вчитель який готує ваше дитя у доросле життя і навчає здобувати знання заслуговує на подарунок.

      1. Ага тоді ми боржники пепед всіма.В лікарнях,судах,поліції і т.д. вони тоже хочуть подарунків.Найкраща вдячність не в предметах.А подарунки з року в рік видумують такі ,що скоро автомобіль прийдеться дарувати.Я проти подарунків,букет квітів,від всього класу,і досить.А то привикли жити подарунками ,взятками.

  1. знову рада гімназії вирішила попередньо збирати кошти? а потім висунули данне рішення на батьківські збори? є протокол засідання ради гімназії?

  2. У мене немає слів…А потім кажуть,що в країні нічого не міняється.Звісно,і не зміниться!!!Хто має щось змінити ????Ті,хто позаочі обурюється,а в очі голосує “за”???Ті,хто розказує,що їх не влаштовує система,а потім перші біжать з хабарями!!! А тих,хто дійсно старається і намагається щось зробити,женуть геть!!!Прикро,шановні,і соромно…

  3. І не лише в гімназії.Так було і так буде.На жаль у батьківських комітетах батьки,які все будуть робити,лиш би догодити класному керівнику.І саме вони вирішують здавати чи ні на добровільній основі.Одного року ми не здали,і нічого поганного не трапилось.Є батьки,котрі виступають проти цього,і як показує практика їх стараються присадити.З часом і вони перестають з цим боротись.І ще одне:якщо Пасічник справді зацікавлений в тому розпорядженні,то ще не поганно було б ,якби на загальношеільних зборах керівництво школи також зачитали його і наголосили про добровільну основу здачі коштів.І хотілося бачити списочок куди саме пішли гроші зібрані попереднім роком.Хоча цього не станеться,я більш ,ніж впевнена.І гроші йдуть невідомо на що.Все ,що я чула це хлорка,яку буцімто купує школа.

    1. Ви праві,так буде завжд,поки ми будемо чекати на якому блюдечку, та ще перебирати з якою кайомочкою, хтось нам принесе Європу. :)

  4. На жаль не здивована.Скільки боролася -все безтолку.За дверима одне по телефонах інше а в класі третє і я ще й крайня виходила бо не мовчала.Чужина не солодка, то правда але розумію що можу жити в соціумі що себе поважає.

  5. Все вірно. Я про статтю Сергія. Поки не зміниться менталітет раба в душі доти будуть інші страждати за таких і поки не зміниться система, яка в собі поєднує сраколизство та випендрювання перед іншими для хороших оцінок своїм діткам шляхом заниження іншим доти і будуть такі при владі в Україні.

  6. А вы в курсе, что тех кто не сдаст деньги, внесут в черный список ( ребенка ) , и через пару лет ваше чадо будет учится уже в совсем другой школе.

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься.